Любі наші вихованці!

Цікаві поробки та корисні підказки на час воєнного стану в Україні для вас!

Дитячий садочок НУМО! на платформі Youtube.com

https://numo.mon.gov.ua/

Поради батькам «Пом′якшуємо прояви агресії в дітей»

ПОМ′ЯКШУЄМО ПРОЯВИ АГРЕСІЇ (вдома, дитячому садку, школі)

Зараз діти, які будь-яким чином відчули на собі прояви війни, знаходяться у, так званих, «емоційних гойдалках» — коли у більшості спостерігаються постійні перепади настрою, шквал емоцій, які дуже швидко змінюються. Часто діти не можуть самостійно впоратися із такими станами, не змозі усвідомити різкі зміни свого настрою. Розпач, ненависть, злість, агресія, сум, безпомічність, страх – це майже повсякденні емоції дітей, які пережили військові події. Радість, інтерес, захоплення, задоволення, спокій, впевненість також присутні. Однак, вони дуже швидко змінюються на протилежні негативні емоції.

Основна задача батьків, психологів, педагогів, вихователів сьогодні:

Допомогти дітям усвідомити, що такі стани наразі є нормальними і всі їх відчувають (і дорослі і діти);

Навчити справлятися з цими емоціями через керування своїм тілом.

Пропонуємо декілька ігрових вправ, які можна використовувати для пом’якшення прояву агресії у дітей. Вправи можна проводити як індивідуально, так і в групі. До того ж вправи майже не мають вікових обмежень.

ЛИСТОК ГНІВУ

Для менших дітей (до 6-7 років) запропонуйте намалювати на листочку будь-якого чудовиська (можна запитати: хто це? що робить? що любить їсти? Де живе?). Старших дітей одразу просять намалювати свій гнів, страх, розпач, злість (можна також запитати про ці емоції: де вони живуть? які вони?). Після цього пропонуємо дітям зім’яти листок. Далі попросіть дітей розділитися на дві команди і стати за лінію на відстані 4 метри. Далі за командою діти мають кидати м’ячики на сторону суперників. Ті м’ячики, які опинились на підлозі, необхідно швидко підібрати і знову кинути на сторону суперника. Після команди «Стоп» гра зупиняється. Виграє та команда, на стороні якої виявиться менше м’ячиків.

ІГРИ З ВОДОЮ

Наберіть воду у невеличкий надувний басейн. Запропонуйте дітям такі вправи:

Однією каучуковою кулькою збивати інші, які плавають на воді.

Рухати паперовий кораблик, дмухаючи у трубочку.

Спочатку топити, а потім спостерігати, як «вистрибує» із води легка пластмасова фігурка.

Струменем води збивати легкі фігурки, які знаходяться у воді

ЗАЙЧАТА

Запропонуйте дітям уявити, що вони веселі зайчата, які грають на барабанах (справжніх чи уявних). Опишіть характер фізичних дій — силу, темп, різкість та спрямуйте увагу дітей на усвідомлення руху, м’язових відчуттів, емоційного стану.

Наприклад, можна сказати: «Як сильно зайчики стукають по барабанах! А ви відчуваєте, як напружуються їхні лапки? Відчуваєте, які лапки тверді, не гнуться! Як палички! Відчуваєте, як напружились у вас м’язи в кулачках, ручках, на віть у плечиках? А обличчя не напружене — воно посміхається. І животик розслаблений. Дихає…А кулачки стукають! А що ще розслаблене? Давайте ще спробуємо постукати, але вже повільніше, щоб все це відчути».

ШТОВХАЛКИ

Запропонуйте дітям розбитись на пари та стати на відстані витягнутої руки один від одного. Попросіть дітей підняти руки на висоту плечей і опертися долонями на долоні свого партнера. За сигналом діти мають штовхати свого напарника, намагаючись зрушити його з місця. Якщо один із партнерів зрушиться з місця, запропонуйте йому повернутись назад. Далі попросіть дітей відставити одну ногу назад і знову повторити вправу. Той, хто відчує втому, може сказати: «Стоп». Час від часу можна вводити нові варіанти гри: штовхатися, схрестивши руки; штовхати партнера лише лівою рукою; штовхатися тільки спиною до спини.

Продуктивної допомоги.

Шановні батьки наших вихованців!

 

Поведінка дитини: безпорадність і пасивність

Малі діти знають, що не можуть захистить себе самі. Коли стається лихо, вони почувають себе ще більш безпорадними. Вони хочуть бути впевненими, що батьки можуть їх захистити. Діти можуть виражати це незвичайно тихою або нервовою поведінкою.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Забезпечуйте своїй дитині втіху, відпочинок, їжу та напої, а також умови для гри та малювання.
• Пропонуйте можливості — наприклад, спонтанні малюнки або ігри, за допомогою яких можна змінити травматичну подію так, щоб ваша дитина почувала собі впевненіше й краще.
• Запевніть свою дитину, що ви та інші дорослі захистять її.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Частіше обіймайте свою дитину, частіше тримайте її за руку та частіше дозволяйте їй сидіти у вас на колінах.
• Потурбуйтеся про спеціальне захищене місце, де ваша дитина зможе грати під наглядом.
• У грі чотирирічної дитини стіни будинку із кубиків знову й знову руйнуються вогнем. Коли її питають: «Ти можеш будувати стіни будинку так, щоб вони витримали вогонь?», — дівчинка швидко будує стіну подвійної товщини та каже: «Вогонь нас не дістане». Батьки на це могли б відповісти: «Ця стіна дійсно міцна», — і пояснюють: «Ми робимо багато, щоб бути у безпеці.

Поведінка дитини: загальна тривожність

У маленьких дітей може розвинутися більший страх перед тим, як залишитися на самоті, як знаходитися у ванній кімнаті, йти до ліжка або розлучитися зі своїми батьками в інший спосіб. Діти хочуть вірити, що їхні батьки можуть захистити їх у будь-яких ситуаціях і що інші дорослі, наприклад виховательки або поліцейські, тут для того, щоб допомогти їм.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Будьте зі своєю дитиною за можливості максимально спокійними. Намагайтеся не показувати своїй дитині власних страхів.
• Допоможіть своїй дитині знову повірити, що ви не покинете її та зможете її захистити.
• Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.
• Коли ви йдете, заспокойте свою дитину, що повернетесь. Назвіть зрозумілою мовою реальний час, коли ви повернетесь, і будьте пунктуальні.
• Дайте дитині можливість поділитися своїми страхами.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Слідкуйте, щоб ваша дитина випадково не почула про ваші страхи та хвилювання, коли ви розмовляєте по телефону або з іншими людьми.
• Кажіть щось на кшталт: «Ми тут у безпеці, і люди прикладають багато зусиль, щоб бути певними, що в нас все добре».
• Кажіть: «Йди до мене та візьми мене за руку, якщо тобі страшно. Тоді я знатиму, коли ти мені хочеш щось сказати».

Поведінка дитини: невпевненість у тому, чи минула небезпека

Маленькі діти можуть щось почути від дорослих або від інших дітей, побачити по телевізору або уявити собі щось, що змусить їх повірити в те, що все відбувається ще раз. Крім того, іноді вони припускають, що небезпека поблизу від них, навіть якщо подія відбувається далеко.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Давайте прості пояснення знов і знов, навіть кожного дня, якщо потрібно. Виберіть слова, які ваша дитина зрозуміє.
• Виясніть, які інші слова та пояснення чула ваша дитина; усуньте неясності та непорозуміння.
• Якщо ви знаходитесь у безпеці, важливо пояснити вашої дитині, що поблизу від вас немає небезпеки.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Ще раз поясніть своїй дитині, що ви покинули небезпечну зону.
• Покажіть їй на географічній мапі або намалюйте, як далеко ви знаходитеся від зони лиха, і покажіть, що ви у безпеці: «Бачиш? Лихо було там, але зараз ми тут, далеко від нього та у безпечному місці».

Поведінка дитини: повернення до попередньої поведінки

Смоктання пальця, нічне нетримання сечі, дитячий лепет, бажання сидіти на ваших колінах.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Поводьтеся настільки нейтрально або конструктивно, наскільки це можливо. Ця поведінка вашої дитини може зберігатися ще деякий час після лиха.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Міняйте одяг і постільну білизну без коментарів, якщо ваша дитина намочила ліжко. Не дозволяйте, щоб хто-небудь критикував або соромив вашу дитину через це.

Поведінка дитини: страх від того, що небезпека повертається

У ситуаціях, коли дитина згадує про лихо — через речі, які вона бачить, чує або відчуває.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Поясніть різницю між подією та спогадами про неї.
• За можливості максимально захищайте дитину від речей, які нагадують про лихо.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• «Хоча в каміні горить вогонь, це не означає, що наш дім знову згорить. Ми контролюємо цей вогонь. Він набагато слабший, ніж тоді, та не може завдати жодної шкоди».
• Бережіть свою дитину від того, щоб вона почула по телевізору, по радіо або в інтернеті про катастрофу, або побачила зображення, які можуть спровокувати страхи про нове лихо.

Поведінка дитини: мовчання

Дитина мовчить або їй складно сказати, що її засмучує.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Опишіть почуття, які можуть мати діти в цій ситуації, наприклад, лють, смуток або тривогу за безпеку батьків, друзів і братів / сестер.
• Не примушуйте свою дитину до розмови, але дайте їй знати, що вона будь-коли може поговорити з вами.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Намалюйте на папері прості «смайлики» для різних почуттів. Розкажи коротку історію про кожне обличчя, наприклад: «Пам’ятаєш, як ти побачив перше полум’я та зробив таке занепокоєне лице?»
• Кажіть щось на зразок: «Діти можуть бути дуже сумними, якщо їхній дім руйнується».
• Дайте своїй дитині матеріали для гри та саморобок, щоб вона могла самовиражатися. Використовуйте емоційні слова, щоб вияснити, що відчуває ваша дитина: «Це дійсно жахлива картина. Ти злякався, коли побачив вогонь?

Поведінка дитини: порушення сну

Страх перед тим, щоб бути одній вночі або спати на самоті, прокидатися від страху або бачити кошмари.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Запевніть свою дитину, що вона у безпеці. Спробуйте під час відходу до сну створити момент, коли ви знаходитися у повному спокої разом із своєю дитиною.
• Якщо можливо, дозвольте своїй дитині спати з вами у ліжку з приглушеним світлом або протягом обмеженого часу.
• Деякім дітям потрібно пояснити, що між сном і реальністю є різниця.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Слідкуйте, щоб перед відходом до сну ваша дитина робила лише заспокійливі речі. Розповідайте улюблену історію із заспокійливим змістом.
• Скажіть перед сном: «Сьогодні вночі ти можеш спати з нами, але завтра ти будеш спати у своєму власному ліжку».
• Поясніть: «Спогади про жахливі речі ще довго можуть викликати кошмари, навіть якщо зараз ці речі вже не відбуваються».

Поведінка дитини: нерозуміння смерті

Дошкільники не розуміють, що смерть не можна відмінити. Вони мають «магічне мислення», тобто можуть вірити, що їхні думки спричинили смерть. Навіть втрата домашньої тварини може бути важкою для дитини.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Дайте логічні пояснення про реальність смерті, відповідно до віку дитини, — це попередить хибні надії.
• Не применшуйте емоції вашої дитини, навіть якщо мова йде лише про втрату домашньої тварини або особливої іграшки.
• Звертайте увагу на вказівки, що хоче знати ваша дитина. Відповідайте у зрозумілій простій формі та запитайте свою дитину, чи хоче вона знати більше.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Дайте своїй дитині можливість взяти участь у громадських або релігійних траурних ритуалах
• Допоможіть своїй дитині знайти свій власний шлях прощання, наприклад, написати красиве нагадування, запалити свічку або прочитати молитву за померлого.
• «Ні, дідусь не повернеться, але ми можемо думати про нього, говорити про нього та згадувати його».
• «Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя помилка. Я знаю, ти дуже сумуєш за ним».

Якщо ваша дитина має труднощі зі сном, не хоче йти до ліжка, не хоче спати на самоті або просинається вночі із криком.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Якщо діти залякані, вони хочуть бути разом з людьми, які допомагають їм почуватися у безпеці. Вони стривожені, якщо не можуть бути разом з вами.
• Якщо під час травмуючої події ви та ваша дитина були розлучені, нагадуванням про це розлучення може бути лише відхід до сну.
• Час сну — це такий час, коли спогади підсилюються, оскільки ми не зайняті іншими речами. Дітям часто сняться речі, яких вони бояться, тому вони бояться йти спати.

• ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Якщо ви хочете, можете покласти дитину спати з собою. Скажіть їй, що зараз це є виключенням із правил.
• Дотримуйтеся процедури відходу до сну: казка, молитва, час обіймів. Описуйте цю процедуру (кожного дня), щоб дитина знала, чого можна очікувати.
• Підтримуйте дитину та скажіть їй, що вона у безпеці, що ви тут і не покинете її. Поставтеся з розумінням, адже її важкий стан — це не її примхи. Коли дитина знову буде відчувати себе у безпеці, вона буде спати краще. Але це потребує часу.

Якщо ваша дитина непокоїться, що з вами станеться щось погане. (Можливо, у вас є такі ж самі непокоєння).

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Мати такі страхи після пережитої небезпеки — це нормально.
• Ці страхи можуть бути ще сильнішими, якщо ваша дитина під час травмуючої події була розлучена з близькими.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Нагадуйте своїй дитині й собі, що зараз ви у безпеці.
• Якщо ви не впевнені, поясніть своїй дитині, що робите все, щоб добратися до безпечного місця.
• Розробіть план — хто буде турбуватися про вашу дитину, якщо з вами щось трапиться. Можливо, це допоможе заспокоїтися вам самим.
• Робіть разом зі своєю дитиною приємні речі. Тоді ваша дитина зможе простіше забути про свої непокоєння.

Якщо ваша дитина плаче або скаржиться кожного разу, коли ви її залишаєте, навіть коли ви йдете лише до ванної кімнати. Якщо ваша дитина не переносить розлуки з вами.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Діти, які ще не розмовляють або не можуть сказати, що вони відчувають, виказують свій страх, чіпляючись за дорослих або плачучи.
• Прощання може нагадувати вашій дитині про розлучення під час травмуючої події.
• Тіло вашої дитини також реагує на розлучення (її живіт стискається, серце б’ється швидше). Щось всередині її каже: «О ні, я не можу її втратити!»
• Ваша дитина намагається маніпулювати вами або контролювати вас. Вона боїться.
• Вона також може лякатися, коли йдуть інші люди (не ви). Взагалі, в неї страх перед розлученням.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Намагайтеся залишатися зі своєю дитиною та уникайте розлучень.
• У випадках коротких розлучень (покупки, ванна) допоможіть своїй дитині, називаючи її почуття та пояснюючи почуття тим, що вона пережила. Скажіть дитині, що любите її, а це розлучення — це дещо інше, і ви незабаром вернетесь: «Ти такий наляканий. Ти не хочеш, щоб я пішла, тому що ти не знав, де я була, коли пішла тоді. Цього разу все інакше, і я скоро повернусь».
• Під час довгих розлучень залишайте свою дитину зі знайомими людьми. Скажіть дитині, куди ви йдете, чому ви йдете та коли повернетесь. Дайте своїй дитині знати, що ви будете думати про неї. Залиште своє фото або щось інше від вас і зателефонуйте дитині, якщо це можливо. Коли ви повернетесь, скажіть своїй дитині, що сумували за нею, що думали про неї та що ви повернулися. Кажіть це знов й знов.

Якщо ваша дитина має труднощі з їжею, вона їсть забагато або відмовляється від їжі.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Стрес впливає на дитину по-різному, в тому числі впливає на її апетит.
• Важливо, щоб ваша дитина їла здорову їжу. Але якщо ви забагато уваги приділяєте їжі, це може призвести до стресу та напруги у ваших стосунках.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Залишайтеся спокійними. Коли стресовий стан вашої дитини послабшає, можливо, що вона знову буде нормально їсти. Не примушуйте свою дитину щось їсти.
• Сідайте їсти разом зі своєю дитиною. Зробіть спільну трапезу дружньою та невимушеною.
• Підготуйте невеличкі перекуси зі здоровою їжею. Маленькі діти часто їдять «між іншим».
• Якщо ви занепокоєні або ваша дитина значно втрачає вагу, зверніться до педіатра.

Якщо ваша дитина не може робити те, що вона робить зазвичай (наприклад, користуватися горщиком). Якщо ваша дитина розмовляє не так, як зазвичай.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Якщо малі діти переживають стрес або страх, часто вони тимчасово втрачають здібності або навички, яким вони вже навчилися.
• Цим маленькі діти показують нам, що з ними щось не так і їм потрібна наша допомога.
• Ваша дитина може засоромитися та збентежитися, якщо раптом вона не зможе робити те, чому вже навчилася колись (наприклад, знову почне мочитися у ліжко вночі). Батьки мають реагувати з повним розумінням, підтримуючи дитину.
• Ваша дитина робить це не спеціально.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Уникайте критики. Ваша дитина тоді буде ще більше боятися, що вона ніколи не навчиться правильній поведінці.
• Ні до чого не примушуйте свою дитину. Це веде лише до боротьби за вплив.
• Не вказуйте на те, що ваша дитина не може зробити (наприклад, користуватися горщиком). Допоможіть своїй дитині відчути, що її розуміють, приймають, люблять і підтримують.
• Щойно ваша дитина відчує себе впевненіше, вона відновіть втрачені здібності.

Якщо ваша дитина необережна та робить небезпечні речі.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Це може здаватися незрозумілим, але діти роблять небезпечні речі, коли не почувають себе у безпеці.
• Своєю поведінкою ваша дитина показує, що ви їй потрібні. Вона хоче, щоб ви їй показали, що вам важливо турбуватися про її безпеку.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Слідкуйте, щоб ваша дитина була у безпеці. Якщо ваша дитина робить небезпечні речі, спокійно підійдіть до неї, візьміть її та утримуйте в разі необхідності.
• Скажіть своїй дитині, що те, що вона робить саме зараз, небезпечно. Скажіть їй, що вона важлива для вас і що ви не хочете, щоб з нею щось сталося.
• Покажіть своїй дитині інші, більш позитивні приклади поведінки з метою привертання вашої уваги.

Якщо ваша дитина боїться речей, які її раніше не лякали.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Маленькі діти вірять, що їхні батьки всемогутні та можуть захистити їх від чого завгодно. Ця віра допомагає їм почувати себе у безпеці.
• Травмуюча подія похитнула цю віру. Через це світ стає для дитини більш загрозливим.
• Багато речей можуть нагадати вашій дитині про травматичну подію (дощ, повторні поштовхи землетрусу, карета швидкої допомоги, волаючі люди, ваш наляканий погляд). Всі ці речі можуть налякати її.
• Це не є вашої помилкою — причиною є травмуюча подія.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Якщо ваша дитина боїться, поговоріть з нею про те, як ви можете дати їй безпеку.
• Якщо щось нагадує вашій дитині про травмуючу подію і дитина непокоїться, що щось подібне станеться знову, поясніть їй, що те, що відбувається сьогодні (наприклад, волаючі люди), — це дещо інше, ніж те, що сталося під час травмуючої події.
• Якщо ваша дитина каже про монстра, допоможіть їй прогнати цього монстра: «Забирайся, монстр. Не муч мою дитину! Я налякаю монстрів, я вселю в них страх, і вони побіжать: У-у-у!
• Ваша дитина замала, щоб зрозуміти, що ви її захистили в травмуючій ситуації. Але ви маєте пам’ятати, що зробили хорошого.

Якщо ваша дитина збуджена, не може всидіти на місці і не може зосередитися на чомусь одному.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Страх примушує нервувати та проникає навіть в наші тіла.
• Іноді дорослі ходять туди й сюди, якщо вони хвилюються. Маленькі діти бігають, стрибають і крутяться.
• Коли наша голова повна негативних речей, важко приділити увагу чомусь іншому.
• Деякі діти від природи є більш активними за інших.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Допоможіть своїй дитині зрозуміти свої почуття (страх, гнів). Запевніть її, що вона у безпеці.
• Допоможіть своїй дитині зменшити свою нервозність фізичними вправами (потягування, біг, зайняття спортом, глибоке та повільне дихання).
• Зберіться разом і займіться чимось, що приносить задоволення вам обом (гра з м’ячем, читання книг, ігри, малювання). Навіть якщо ваша дитина не перестане бігати навкруги, це їй допоможе.
• Якщо ваша дитина від природи активна, шукайте в цьому позитив. Подумайте, скільки енергії потрібно вашій дитині, щоб щось робити, та знайдіть заняття, які відповідають її потребам.

Якщо ваша дитина грає агресивно. Якщо ваша дитина продовжує говорити про травмуючу подію та прикрі речі, які вона бачила.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Часто малі діти виражають себе у грі. Агресивні ігри можуть бути способом сказати нам, які хаотичні речі відбувалися або відбуваються, а також те, що діти відчувають всередині.
• Розповідь вашої дитини про те, що трапилося, може підсилити у вас і у дитини сильні емоції (страх, сум або лють).

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Якщо ви можете це витримати, слухайте та спостерігайте за своєю дитиною, коли вона це висловлює або представляє у грі.
• Коли ваша дитина грає, спостерігайте за її емоціями та допомагайте їй, називаючи ці емоції. Будьте поруч з дитиною, щоб підтримати її (візьміть на руки, заспокойте).
• Якщо ваша дитина занадто розгнівана, замикається в собі або знову й знову грає одну й ту саму жахливу сцену, допоможіть їй заспокоїтися, почути себе у безпеці та поміркуйте, чи не потрібна їй професійна допомога.

Якщо ваша дитина зараз дуже вимоглива та вперта. Якщо ваша дитина виглядає впертою та наполягає на тому, що все має бути зроблено тільки як вона хоче.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

• Діти у віці між 18 місяцями та 3 роками дуже вимогливі.
• Це може втомлювати, але це нормально. Це допомагає дітям зрозуміти, що вони є важливими та можуть впливати на речі.
• Якщо діти не відчувають себе у безпеці, вони можуть стати більш впертими, ніж зазвичай. Це є спосіб впоратися зі страхом. Цим діти хочуть виразити: «Все навкруги так хаотично, мені потрібно контролювати хоч що-небудь!»

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Пам’ятайте, що ваша дитина зазвичай не є впертою або поганою. Але можливо, саме зараз вона є впертою, оскільки не відчуває себе у безпеці.
• Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина контролювала дрібні речі. Нехай дитина сама вирішує, що їй їсти або вдягати, з чим гратися або що читати. Якщо дитина контролює дрібні речі, це може призвести до того, що вона почуває себе краще. З одного боку, надайте своїй дитині свободу дій, але з іншого боку, створіть процедуру та структуру, яких вона має дотримуватися. Мова йде про правильній баланс. Ваша дитина також буде почувати себе невпевнено, якщо зможе контролювати все.
• Підтримуйте свою дитину, коли вона пробує щось нове. Вона також може отримувати почуття контролю, наприклад, самостійно вдягаючи взуття, складаючи пазл або самостійно наливаючи собі сік.

 

Правила поводження у надзвичайних ситуаціях

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

– закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

– вимкнути світло, закрити вікна та двері;

– зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (коридор, ванна кімната, передпокій);

– інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

 

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

– закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скетчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

– взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

– відразу залишити приміщення, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

– без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

– проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

– уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

– якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

– виконати всі інструкції рятувальників.

4. Під час повітряної небезпеки:

– відключити живлення, закрити воду і газ;

– загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

– взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

– попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

– дізнатися, де знаходиться найближче місце укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

– як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5. Під час масових заворушень:

– зберігати спокій і розсудливість;

– під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

– не піддаватися на провокації;

– надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

– постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

– за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

– намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

– якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

– не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

– виконувати вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

– уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

– нічого не просити;

– якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

– уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

– спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

– при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

– під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

– взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

– за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

– дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, дата народження, домашня адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

– переміщатися за вказаною адресою;

– у разі необхідності звернутися за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників.

 

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

1. До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

– бойові частки ракет;

– авіаційні бомби;

– артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

– інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

– ручні гранати;

– стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби:

– патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

– вибухові пакети;

– петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

– гранати;

– димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

– саморобні міни-пастки;

– міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

– наближатися до предмета;

– пересувати його або брати до рук;

– розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

– розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

– приносити предмет додому,  у заклад освіти.

Необхідно негайно повідомити поліцію або дорослих про знахідку!

 

Під час прогулянок  необхідно ретельно дивитись під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!

Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.

Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм.

Слід звертати увагу на:

– припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а акож коли автомобіль давно непорушно припаркований;

– наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

– звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

– наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

– наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

У разі знаходження підозрілого предмета на території закладу дошкільної освіти, потрібно негайно повідомити про знахідку керівника закладу,  працівників поліції чи службу з надзвичайних ситуацій!

У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

У випадку, коли в закладі освіти знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

– одягніть дітям одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

– під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію;

– тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

 

Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентру вибуху:

– обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

– негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

– з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

– перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам.

Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.

Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

 

Звертаємо увагу, що:

– не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

– виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

– не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

 

Поради керівнику закладу дошкільної освіти:

• Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.
• На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:
• посилити пропускний режим при вході і в’їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;
• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;
• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

У разі виявлення підозрілого предмета працівниками закладу освіти потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник закладу освіти повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

Алгоритм дій у надзвичайній ситуації (далі – НС)

1. Визначити, який тип небезпеки: захоплення будівлі, обстріл, повітряна атака, пожежа, повінь, хімічна чи біологічна атака.
2. Чи безпечно у приміщенні? Аварійне блокування, укриття у приміщенні,  евакуація за межі.
3. Обрати план реагування в залежності від умов надзвичайної ситуації та визначити команду реагування.

3.1.Зазначити необхідну інформацію:

– контакти екстрених служб для оповіщення;

– відповідальний за інформування персоналу про НС;

– спосіб сповіщення персоналу про НС;

– відповідальний за інформування екстрених служб;

– способи сповіщення екстрених служб;

– способи сповіщення екстрених служб у випадку зникнення зв’язку;

– відповідальний за сповіщення батьків або законних представників дітей;

– способи сповіщення батьків або законних представників дітей;

– способи отримання інформації щодо перебігу НС від офіційних джерел під час перебування в укритті;

– способи комунікації між колективом та адміністрацією закладу освіти під час НС;

– відповідальний за реалізацію плану дій у випадку НС у групі;

– відповідальний за тривожну валізу;

– відповідальний за облік та взаємодію з дітьми.

4. визначити  план дій вихователя у випадку: евакуації за межі закладу, аварійного блокування, укриття у приміщенні закладу освіти.

5. залишити небезпечне місце відповідно до мапи евакуації вікових груп.

 

Телефони рятувальних та аварійних служб:

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежно-рятувальна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 —  телефон довіри СБУ.

Будьте пильними! Бережіть себе!

• Кадровий склад »
• Завдання закладу дошкільної освіти на навчальний рік
• Правила прийому до закладу дошкільної освіти »
• Наші групи »
• Методична служба »
• Інклюзивна освіта
• Організація харчування
• Охорона праці та безпека життєдіяльності
• Наші досягнення
• Ми і сім’я »
• Корисні посилання
• ​Прозорість та інформаційна відкритість закладу »
• Звіт про використання позабюджетних коштів
• STOP Булінг!
• Профілактика захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19
• Психологічна підтримка дитини під час військових дій

Запрошуємо Вас на сайт Видавничої групи «Основа» – найбільш активний і багатий Інтернет-ресурс для освітян України!

https://osnova.com.ua/doshkil-na-osvita.html