Поради вчителя-логопеда
Вчитель-логопед
Тетяна Романівна Зарванська
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ
Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.
Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», – це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота. Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. (Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)
Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, – ще більше (близько 70 – 90 разів). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.
В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою – це простимулює у дитини самостійні висловлювання.
Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .
Як організувати роботу і на що звернути увагу !?
Звуки
– Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
– Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
– Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
– Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до учителя – логопеда.
– Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійним помічником у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.
Граматика
– Постійно стежте за правильністю мовлення дитини.
– Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
– Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
– У двомовних сім`ях завжди вважайте на мову навчання вашої дитини та якою мовою розмовляє малюк. Виправляйте помилки двомовності.
– Допомагайте дитині вивчати мову для навчання та комунікації з однолітками.
Мовлення
– Правильне мовлення батьків – приклад для наслідування Вас Вашою дитиною.
– Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною.
– Мотивуйте до розмов дитину, хваліть кожен прояв бажання розмовляти.
– Критикуйте обережно, повертаючись до ніжності і любові, яка підштовхне маля розмовляти краще.
– Не забувайте записувати в зошит чи на диски моменти спілкування, для наступних приємних вражень та аналізу виконаної вами роботи.
Терпіння, Вам, шановні батьки! Любіть і поважайте своє творіння! Пам’ятайте, що Ваша праця повернеться до Вас не відразу! Поступове пізнання світу, любов, та розуміння невдач, підтримка та захист з Вашого боку допоможе малюку захистити себе в майбутньому.
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІМОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання стають більш повними та точними. В мовленні з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл); дитина використовує синоніми та антоніми, порівняння, утворює споріднені слова.
В цьому віці діти самостійно:
- переказують казки, оповідання, легенди; вивчають тематичні вірші;
- послідовно і логічно складають розповіді – описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (10-15 речень) з опорою на малюнок та по пам’яті, що говорить про оволодіння одним із найважчих видів мовлення – монологічним мовленням;
- ведуть діалог невимушено і на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовні репліки;
- відповідають на запитання, що починаються з “коли”; повторюють речення з одинадцяти-дванадцяти слів;
- висловлюються, використовуючи складні речення типу «Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу»; в мовленні правильно узгоджують іменники з іншими частинами мови та з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під);
- складають речення за вказівкою; виділяють послідовність слів у реченні, складів і звуків у словах; визначають наголос, голосні, м’які та тверді приголосні звуки;
- оволодівають різною складністю складової структури слів: не пропускають склади, не переставляють їх місцями;
У цьому віці покращується звуковимова – більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки [ш, ж, ч] та звуки [л, л’, р, р’]. Але у деяких дітей ще можуть спостерігатися заміни тих чи інших складних звуків або спотворення їх правильної вимови.
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ П’ЯТОГО РОКУ ЖИТТЯ
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях вона використовує майже усі частини мови, вживає прислів’я, приказки, загадки, узагальнюючі слова («одяг», «тварини», «квіти»), називає широке коло предметів і явищ довкілля (день, ніч, частини тіла і т.д.). У словах і реченнях вже не зустрічаються перестановки звуків і складів, слів та їх пропуски. Виняток становлять деякі «важкі» незнайомі слова.
В цей час відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди правильно використовувати відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджувати між собою слова.
В цьому віці діти самостійно:
- починають висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковують про оточуючі предмети, події;
- вміють самостійно складати розповіді з п’яти – восьми речень описового та сюжетного характеру, використовуючи наочність;
- беруть участь у діалогах, не намагаючись перетворити їх у монологи;
- відповідають на телефонні дзвінки, запам’ятовують і передають прості повідомлення; можуть повторити речення з семи-десяти слів;
- переказують казки, повторюють невеликі вірші, хоч інколи ще потребують навідних питань чи підказки дорослого;
- виділяють перший і останній звуки в словах, інтонаційно виділяють заданий звук у словах, добирають слова із заданим звуком.
У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки [с, з, ц], починають вимовляти шиплячі звуки [ш, ж, ч], але ще можуть замінювати їх один-одним, наприклад, «шапка – сапка», «жовтий – зовтий». Звук [р] в цьому віці діти ще можуть замінювати на [й΄, л] або [л΄], наприклад, «рак – йак», «риба – либа», «пиріг – пиліг».
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ЧЕТВЕРТОГО РОКУ ЖИТТЯ
Діти цього віку охоче вступають у розмову з дорослими та ровесниками, відповідають на запитання дорослих та до них звертаються із запитаннями. Цей період ще називають періодом «чомусиків».
Словниковий запас становить 1300-1500 слів, зокрема наявні слова, що позначають тимчасові і просторові поняття (далеко, близько, довго, швидко).
У дошкільників четвертого року життя добре розвинена мимовільна пам’ять, що дозволяє запам’ятати велику кількість текстів (віршів, пісень, рекламних роликів) напам’ять. У цей період зв’язне мовлення ще недосконале, так як у розповідях про події з власного життя допускаються неточності, пов’язані з непослідовністю викладених фактів.
Малюки розуміють прочитані короткі розповіді і казки з опорою на малюнки і без них; починають переказувати відомі їм нескладні за сюжетом казки. Можуть оцінити своє і чуже мовлення; часто ставлять запитання про значення слів.
У мовленні чотирирічного малюка вже зустрічаються складносурядні і складнопідрядні речення, вживаються прийменники «по, до, замість, після», сполучники «що, куди, скільки»; все менше зустрічається помилок на словозміну основних частин мови.
У багатьох дітей звуковимова наближається до норми. Вони правильно промовляють свистячі звуки, але у частини дітей ще може спостерігатися заміна свистячих і шиплячих звуків один одним, наприклад: «стілець – штілець», а також відсутність звуків [л, л΄, р, р΄]. Зникає пом’якшена вимова інших груп приголосних.