Поради вчителя-логопеда

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

ДИТИНИ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання стають більш повними та точними. В мовленні з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл); дитина використовує синоніми та антоніми, порівняння, утворює споріднені слова.

[rev_slider slider]
В цьому віці діти самостійно:

  • переказують казки, оповідання, легенди; вивчають тематичні вірші;
  • послідовно і логічно складають розповіді – описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (10-15 речень) з опорою на малюнок та по пам’яті, що говорить про оволодіння одним із найважчих видів мовлення – монологічним мовленням;
  • ведуть діалог невимушено і на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовні репліки;
  • відповідають на запитання, що починаються з “коли”; повторюють речення з одинадцяти-дванадцяти слів;
  • висловлюються, використовуючи складні речення типу «Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу»; в мовленні правильно узгоджують іменники з іншими частинами мови та з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під);
  • складають речення за вказівкою; виділяють послідовність слів у реченні, складів і звуків у словах; визначають наголос, голосні, м’які та тверді приголосні звуки;
  • оволодівають різною складністю складової структури слів: не пропускають склади, не переставляють їх місцями;

У цьому віці покращується звуковимова – більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки [ш, ж, ч] та звуки [л, л’, р, р’]. Але у деяких дітей ще можуть спостерігатися заміни тих чи інших складних звуків або спотворення їх правильної вимови.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ПЯТОГО РОКУ ЖИТТЯ

 

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях вона використовує майже усі частини мови, вживає прислів’я, приказки, загадки, узагальнюючі слова («одяг», «тварини», «квіти»), називає широке коло предметів і явищ довкілля (день, ніч, частини тіла і т.д.). У словах і реченнях вже не зустрічаються перестановки звуків і складів, слів та їх пропуски. Виняток становлять деякі «важкі» незнайомі слова.

В цей час відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди правильно використовувати відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджувати між собою слова.

В цьому віці діти самостійно:

  • починають висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковують про оточуючі предмети, події;
  • вміють самостійно складати розповіді з п’яти – восьми речень описового та сюжетного характеру, використовуючи наочність;
  • беруть участь у діалогах, не намагаючись перетворити їх у монологи;
  • відповідають на телефонні дзвінки, запам’ятовують і передають прості повідомлення; можуть повторити речення з семи-десяти слів;
  • переказують казки, повторюють невеликі вірші, хоч інколи ще потребують навідних питань чи підказки дорослого;
  • виділяють перший і останній звуки в словах, інтонаційно виділяють заданий звук у словах, добирають слова із заданим звуком.

У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки [с, з, ц], починають вимовляти шиплячі звуки [ш, ж, ч], але ще можуть замінювати їх один-одним, наприклад, «шапка – сапка», «жовтий – зовтий». Звук [р] в цьому віці діти ще можуть замінювати на [й΄, л] або [л΄], наприклад, «рак – йак», «риба – либа», «пиріг – пиліг».

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

ЧЕТВЕРТОГО РОКУ ЖИТТЯ

Діти цього віку охоче вступають у розмову з дорослими та ровесниками, відповідають на запитання дорослих та до них звертаються із запитаннями. Цей період ще називають періодом «чомусиків».

Словниковий запас становить 1300-1500 слів, зокрема наявні слова, що позначають тимчасові і просторові поняття (далеко, близько, довго, швидко).

У дошкільників четвертого року життя добре розвинена мимовільна пам’ять, що дозволяє запам’ятати велику кількість текстів (віршів, пісень, рекламних роликів) напам’ять. У цей період зв’язне мовлення ще недосконале, так як у розповідях про події з власного життя допускаються неточності, пов’язані з непослідовністю викладених фактів.

Малюки розуміють прочитані короткі розповіді і казки з опорою на малюнки і без них; починають переказувати відомі їм нескладні за сюжетом казки. Можуть оцінити своє і чуже мовлення; часто ставлять запитання про значення слів.

У мовленні чотирирічного малюка вже зустрічаються складносурядні і складнопідрядні речення, вживаються прийменники «по, до, замість, після», сполучники «що, куди, скільки»; все менше зустрічається помилок на словозміну основних частин мови.

У багатьох дітей звуковимова наближається до норми. Вони правильно промовляють свистячі звуки, але у частини дітей ще може спостерігатися заміна свистячих і шиплячих звуків один одним, наприклад, «стілець – штілець», а також відсутність звуків [л, л΄, р, р΄]. Зникає пом’якшена вимова інших груп приголосних.